Не покидающие чувство одиночества. Крайнее чувство безнадёжности. Не восполненное чувство защищенности. И жизнь, словно ходьба по лезвию ножа. Чем дальше живешь, чем глубже нож пронзает кожу. Чужая среди своих, и не нашедшая приюта среди чужих. Мило улыбалась, не подавая вида. Не маскировалась, а просто свыклась с этим состоянием внутренней пустоты. Пыталась бежать от себя, от собственной тени, гонясь за иллюзией, так и не нашедшая покоя. И я не знаю, сколько бы еще продолжался этот мрак души, пока я обессиленная, изнеможённая обеими руками не ухватилась за Иисуса. И Он извлек меня из долины плача и вывел меня на просторные луга. Туда, где Он ведет за руку, и Слава Отца присутствует на том месте. Я уже была с Ним раньше, просто не знала Его таким. Жила на поверхности, не жила глубоко.
Он самый красивый Иисус! Идет по зеленому лугу облаченный в одежды Славы и рядом я. Кто бы мог такое представить?! Чувствую себя маленькой и бессильной. Не знаю, куда мы идем, но сердце радуется. Он поворачивается ко мне, крепко обнимает и с улыбкой шепчет: «Не бойся, родная! Ты в безопасности. Просто доверяй». И я не знаю, сколько мы так шли, время с Иисусом промчалось мгновенно. Мне не хотелось, чтобы Иисус покидал меня. И вот мы пришли. Иисус сказал: «Я привел тебя в место, где ты будешь чувствовать себя абсолютно любимой». Иисус подвел меня к Отцу. Но Его лица не было видно. Он посадил меня к Нему на руки. И я поняла, что Отец и есть, Тот самый, Кто хочет любить меня. Чтобы когда я буду отвергнута всеми, я приходила к Нему и чувствовала себя у Него на руках абсолютно любимой. Он сказал: «Отверженную всеми, Я принял Тебя». Я спросила: - почему я чувствую это только сейчас? Почему я прошла через столько боли? – «Потому, что иначе ты не искала б меня, и не познала глубину Моей любви к Тебе. Сейчас Ты готова для Моей любви». И я, успокоившись, тихо уснула в Его объятиях.
Людмила Бутраменко
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Християнські Побутові Колискові - Воскобойников Ігор Григорович Протягом тривалого часу мене цікавили саме християнські колискові, причому, побутові, тобто ті, яких співають рідні саме у побуті біля самої колиски.
Й ось десь із місяць тому Господь дав мені самому низку колискових, частину з яких сьогодні наводжу.
З того часу я більш системно зацікавився цим питанням й, до мого здивування і навіть із прикрістю, виявив майже повну порожнечу у цьому напрямі. І це у нас, на співучій Україні!
Ще раз підкреслю, мова йде не про літературні колискові, які є у класиків, хоча й у дуже невеликій кількості, й пару яких можна зустріти навіть на нашому сайті: у Светлани Касянчик та у Зоряни Живки.
… Звернувся інтернетом до бібліотекарів системи дитячих бібліотек України й із вдячністю ознайомився із ще якоюсь дещицею колискових. Причому, із прикрістю відзначаю, що наші християнські поети й тут «пасуть задніх», віддавши повністю цей надважливий напрямок духовного виховання на перекручування лукавому.
Отже, намагаючись не скотитися до примітивізму, намагався зробити колискові різного рівня складності від максимально простих й гнучких, щоб мама, тато або інший родич міг сам творити їх та прилаштовувати до індивідуальних потреб, так би мовити, не зазираючи до писаного тексту.
Заздалегідь ДУЖЕ вдячний усім, хто випробує їх у практичних умовах і повідомить свою думку.
Ще більш вдячним буду за продовження розвитку цього напрямку і повідомлення мені про набутки як українською, так й основними романо-германськими та слов'янськими мовами.
